За професією я художниця. У моєму житті було багато цікавих подій, подорожей і занять.

Моє завдання у проєкті полягає у чистці овочів для кухаря, який потім готує страви.

Складнощів не виникає, бо щоразу відчуття, ніби приходиш додому: спілкування з близькими по духу людьми, спільна праця… Наче з родиною зустрічаюся. Бо дуже багато цікавих тем для розмов, та ще й під час доброї справи

У ті дні, коли вихідний, я відчуваю себе просто пустою. Не вистачає тої наповненності, що я отримую, беручи участь у проекті “Їжа Життя. Київ”.

Бо навіть якщо я втомлена їду сюди, то саме тут наповнююсь позитивною енергією, ніби оживаю і злітаю духом. Відчуваю тут величезну підтримку. Саме це відчуття наповненості і надихає мене приходити і допомагати людям.

Тут я відчуваю, що моя, хоч і маленька, робота потрібна. Що я не просто так живу. Що я маю можливість допомогти людям і зробити цей світ добрішим.

А ще мене підтримують і надихають самі волонтери, які поруч зі мною роблять все можливе, щоб проект існував, щоб ми могли годувати щодня людей. Багато з них їздило у гарячі точки і там роздавали обіди. Я захоплююсь такими людьми і їх самовіддачею.

Хочеться чогось більшого в цьому житті… Щоб не тільки “дім – робота – кухня – туалет”. От думаю, чи були мої рідні, яких вже немає в живих, щасливі? Чим вони корисним займалися? Що робили для того, щоб світ ставав кращим? Вони думали лише про роботу, сімейні проблеми, болячки. А далі прийшла смерть і все…

Я не хочу так жити. Мені хочеться чогось більшого. Хай зовнішньо моє життя буде виглядати так само: дім, робота, болячки і смерть… Але я себе буду відчувати більш щасливою, бо живу трохи в іншому світі – у своєму маленькому світі, що міститься у величезному всесвіті.

Так, буває поганий настрій, щось не вдається, не з тої ноги встав. Але я знаю, що коли прийду сюди, мені одразу стане краще. Коли допомагаєш іншим, ти відчуваєш, що потрібен Богу. Ти виконуєш Його прохання, і відчуваєш себе маленькою, але потрібною частинкою чогось великого і цілісного.