Настав час познайомити вас з одним із наших волонтерів. Отже, до вашої уваги рубрика «ВОЛОНТЕРСЬКА ІСТОРІЯ» та її героїня киянка Ліза.

До війни я працювала кур’єром «Glovo». Багато подорожувала. В проєкті «Їжа життя. Київ» я готую їжу, а також координую роботу людей, які приходять на роздачу обідів.

Все почалося у перші війни, коли я ночувала в метро. Я була спокійна. Адже відчувала присутність Бога. А поруч було багато наляканих містян. Мені хотілося якось їм допомогти. І я вирішила по можливості годувати їх.

Вдома у мене була невелика сума грошей у запасі, я попросила дозволу старших їх витратити на їжу. Купила продукти і почала готувати. Батька і сусідку попередила, що хочу це робити регулярно, з їхньою підтримкою чи без. Готова була і сама всім займатися, бо відчувала потребу допомагати людям.

Потім в інтернеті зустріла інформацію про проєкт «Їжа життя». Зателефонувала. Загалом, зустріла багато своїх знайомих у цьому проєкті. Вони підтримали мою ініціативу роздавати їжу на Контрактовій площі і почали мені усіляко у цьому допомагати.

Спершу ми роздавали їжу на платформі в метро. Потім вийшли назовні – роздаємо у сквері. Далі Бог так допоміг, що з’явилося приміщення, де ми готуємо і зберігаємо все необхідне для роздачі. Вже кілька разів здавалося, що тільки я відійду вбік, не буду контролювати процес, то все рухне. Але ні, все працює злагоджено як заведений механізм, завдяки однодумцям, що самовіддано закривають всі важливі питання, ніби від цього залежить їхнє життя.

Щоразу як виникала якась складність, одразу виникало бажання все кинути. Але за лічені хвилини проблема вирішувалася. Наприклад, не було кур’єра на роздачу. Мої руки не встигли опуститися, як зателефонував чоловік, котрий погодився доставляти їжу на власному авто і щодня… Ну хіба не чудо?! І таких див було дуже багато.

Цей проєкт мене неймовірно надихає. Особливо люди, які в ньому задіяні. Захоплююся кухарями, які щодня готують їжу. Мені здається, що у них якісь надякості відкрилися, адже вони не втомлюються робити свою справу з дня в день, без матеріальної винагороди.

До цього у мене не було навичок збирати і керувати колективом. А у цьому проєкті я почала цьому вчитися і удосконалюватися. Проєкт допомагає мені відкривати свою природу і бачити Бога у повсякденні. А Він проявляється у моїх якостях, в людях, з якими я спілкуюся, у наших стосунках, а також у спілкуванні і служінні людям, яких годуємо.